ІНДИВІДУАЛЬНІ ТА КОЛЕКТИВНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ
Застосування хімічної зброї під час першої світової війни спричинило необхідність термінової розробки засобів протихімічного захисту. Відсутність їх була причиною масових уражень і великих жертв серед населення.
Вперше засоби захисту з'явились в 1915 році і мали вигляд марлевих пов'язок, просякнутих водними розчинами гіпосульфіту і соди. Ці пов'язки застосовувались для захисту від хлору, який використовували під час війни німці. З появою нових ОР: фосгену, хлорпікрину та інших, в просякнення вологих пов'язок-протигазів почали додавати гліцерин, розчини поташу, уротропіну, оцтовокислого калію та інші, а кількість шарів марлі доходила до декількох десятків. Однак ці маски були незручні внаслідок крайньої специфічності використаного в них принципу хемосорбції при повільній дії реакцій; з'ясувалось, що маски неміцні, швидко висихають.
Перший "сухий" протигаз, в якому використані захисні властивості вугілля активованого, винайшов і запропонував у 1915 році видатний вчений М.Д. Зелінський за участю інженера Е.Л.Куманта. В подальшому з'явилась необхідність аерозольного фільтра, оскільки шар активованого вугілля не затримував частинок отруйного диму.
Після застосування шкірно-наривної ОР іприту, після виникнення проблеми захисту всієї поверхні шкіри, були запропоновані костюми із промаслених тканин, захисні маски (мазеутворювальні компоненти: тваринний жир; наповнювачі – окис цинку та ін.). В подальшому намітився ще один принциповий шлях захисту шкіряного покриву, який полягав у просякненні звичайного військового обмундирування компонентами, що взаємодіяли з ОР, але зберігали повітропроникність одягу.
Окрім індивідуальних засобів захисту, почали створюватися і колективні засоби захисту від ЗМУ. Спочатку це були бліндажі і військові сховища з полотнищами біля входу для затримки парів ОР.
Слід відмітити, що в даний час, не дивлячись на великі досягнення, абсолютно неуразливих засобів від усіх уражаючих факторів сучасної ЗМУ нема, але засоби захисту при своєчасному і правильному їх використанні можуть в десятки разів зменшувати втрати людей від ураження.
1. Індивідуальні засоби захисту
Класифікація засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) від ЗМУ.
Всі ЗІЗ від ЗМУ можуть бути поділені в залежності від їх призначення, застосування і принципу захисної дії. За призначенням ці засоби поділяються на:
загальновійськові, призначені для оснащення всього особового складу;
спеціальні, призначені для забезпечення захисту окремих категорій військовослужбовців.
За застосуванням ЗІЗ поділяється на:
засоби захисту органів дихання (ЗЗОД),
засоби захисту очей (ЗЗО) і
засоби захисту шкіри (ЗЗШ). За принципом дії ЗІЗ бувають фільтруючі та ізолюючі.
Індивідуальні засоби захисту органів дихання (ЗЗОД).
До ЗЗОД відносяться ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВІ ЗАСОБИ: фільтруючі протигази великогабаритні: МО-4У і РШ-4; фільтруючі протигази малогабаритні: ПМГ, ПМГ-2, ПБФ, ПМК, ПМК-2; респіратор Р-2; СПЕЦІАЛЬНІ: шолом для поранених у голову ШР, додатковий (гопкалітовий) патрон ЛП-2, ПРВ, ПРВ-У, ПЛ-2, ПЛ-3, ізолюючі протигази: ІП-4, ІП-5, ІПСА.
Класифікація засобів індивідуального захисту органів дихання
Протигази призначені для захисту органів дихання, обличчя і очей від дії ОР, бактеріальних аерозолів, радіоактивного пилу.
Принцип дії протигаза полягає в очищенні повітря, що вдихується, від токсичних аерозолів і парів в фільтрувально-поглинальній системі. Протигази не ізолюють шляхи людини від атмосфери і не збагачують повітря, що вдихується, киснем, тому можуть бути використані в середовищі з вмістом кисню не менше 17%.
Радіоактивний пил випадає після ядерного вибуху, заражаючи шар приземного повітря і місцевість. Крім того, радіоактивний опад може переходити повторно в завислий стан разом з пилом від поривів вітру, при пересуванні людей, транспорту. При перебуванні на зараженій місцевості особового складу без ЗЗОД РР в цьому випадку будуть потрапляти в органи дихання. Високотоксичні отруйні речо...